Льодолазний сезон 2011 року обіцяв бути дуже напруженим. Адже чотири етапи Кубку світу та чемпіонат Світу з льодолазіння проходили із зовсім невеликими перервами. Для Валентина Сипавіна, викладача кафедри пожежної та рятувальної підготовки Національного університету цивільного захисту України, він видався ще й досить драматичним.
Перший етап відбувався у Південній Кореї. Подорож на інший край Землі обіцяв бути захоплюючим. Змагання такого рівня вперше проводились в цій країні. Але перед змаганнями довелось понервувати: візу видали за декілька днів до вильоту та ще й в новинах передавали про загострення конфлікту з Північною Кореєю. Ще й в день вильоту стає відомо, що другий етап, який мав відбутися в Італії, скасовано через загибель одного з організаторів. Але квитки вже на руках...
Одразу після новорічних свят, а саме 4-го січня розпочалась його велика подорож: Харків-Київ-Гельсинки-Сеул. Дев’ять годин в літаку тривали довше, ніж хотілося б. Харків’ян із декількома російськими спортсменами в аеропорту зустрічали волонтери-перекладачі. У готелі зустрілися друзі з інших країн. До речі, учасниками змагань стали 50 чоловіків та 30 жінок із 14 країн світу. Україну представляв Валентин Сипавін. «Переїзд в невелике селище в невисоких горах, обід у місцевому ресторані, в якому я наважився з’їсти тільки рис, - згадує спортсмен, - декілька пролітаючих бойових літаків у бік Північної Кореї, урочисте відкриття змагань - і почалось! Першого дня у кваліфікаційному турі займаю на своїй трасі 2 місце! Непоганий початок! Наступного дня у півфіналі стаю п’ятим та потрапляю у фінал. Декілька годин на відпочинок, знову змагання – фінал. Перед стартом трішечки хвилююсь, але розпочинаю подолання траси спокійно і впевнено. Швидко спливають 11 хвилин, відведені на проходження траси. Не встигаю до фінішу пролізти 4 зачіпки. Але відчуваю, що це мій майже максимальний результат. Росіяни подбадьорюють – поки що перший результат. Але попереду виступи найсильніших чотирьох спортсменів. Один з них припускається помилки, але інші – світові лідери попередніх декількох років – проходять трасу чітко і не набагато, але випереджають мене. В ітоговому протоколі я четвертий. Це поки що мій найкращий результат на міжнародних змаганнях!».
В силу того, що переважна більшість спортсменів квитки на літаки не повернула, вони вирішили замість скасованого італійського етапу їхати у Францію на місцевий фестиваль для тренування. Валентин весь час подорожує із російськими друзями. Після чого переїжджає до Італії, знов тренується і вирушає до Швейцарії.
З минулого року йому тут все здається знайомим. У кваліфікації Валентин знову другий на своїй трасі. Ввечері вирішує для акліматизації залізти на швидкість на двадцятиметрову бурульку. І вже під самим верхом наскрізь проколює собі руку у передпліччі!
Перша думка, пригадує Валентин, - ось і все, сезон закінчився... Місцеві лікарі пропонують накладати шви, але поміркувавши, він вирішує, що втрачати є що і відмовляється, щоби наступного дня продовжити участь у змаганнях! Тільки попросив у лікарів бинт, щоб змінити пов’язку.
Наступного ранку рука набрякла, але все ж таки спортсмен продовжує змагатись. З 18 атлетів, що увійшли до півфіналу, він буквально на «одній руці» чіпляється за вісімку фіналістів! Неймовірно! Звісно, що з сімкою найсильніших льодолазів планети важко змагатись в такому стані. Під крики вболівльників, а їх збирається на цих змаганнях чимало, Валентин долає трасу. Важко, але він намагається лізти вгору. Відведений час спливає і спортсмен закінчує виступ ефектним падінням із зависанням на страхувальній мотузці. Він стає восьмим, хоча і показує однаковий результат із сьомим місцем.
Часу на відновлення до наступних змагань не вистачає, і до Румунії Валентин приїхав із травмованою рукою, де у кваліфікаційному раунді показав восьмий результат. Але у півфіналі на трасі є декілька елементів, що потребують максимального навантаження лівої руки. Він не встигнув нічого зрозуміти: рука сама відпускає льодоруб - і спортсмен зависає на страховці. В ітоговому протоколі він стає тільки десятим.
Повернувшись на Україну, Валентин намагається якнайшвидше відновити травмовану руку: тренуватись в повну силу неможливо. Але перед останніми змаганнями в Росії він посідає четверту сходинку у світовому рейтингу. Принциповим суперником Валентина стає іспанець, який відстає від нього всього на 2 бали. Якщо він випередить його в Росії хоча б на одне місце, то Валентин втратить свою четверту позицію. І ще декілька атлетів можуть наздогнати його. Кіров, як завжди. зустрічає морозом і складними трасами на змаганнях. У кваліфікації він стає дев’ятим – не дуже добре. Але у півфіналі у запеклій боротьбі виходить у фінал із третім результатом! Наступнго дня він сповнений сил та енергії. Впевнено долає карниз, вертикальну стінку, карниз, льодовий циліндр, ще декілька карнизів. Залишається ще один льодовий циліндр, 5 зачіпок до фінішу та ще 2 хвилини часу! Він вбиває льодоруб у кригу, вбиває другий, переносить на нього вагу тіла. В цей час він прорізує цей льодовий циліндр і Валентин падає. Поки страхуючий спускає його на землю, Валентин чує поздоровлення із вдалим виступом. Поки що другий результат, а попереду ще 2 спортсмени. Один з них помиляється і зривається майже на початку траси. Таким чином Валентин стає третім на Чемпіонаті Світу з льодолазіння! Це найвища мить щастя!
Вже потім церемонія ногородження, вручення медалі, яку жадав Валентин… Так, додому він їхав із думками, що все вдалось, навіть більше, ніж планували з тренером. Так закінчувався Його сезон міжнародних змагань з льодолазіння!
Але відпочивати ще зарано, тому що найближчим часом відбудуться змагання в Києві та Москві, в яких Валентин Сипавін теж планує взяти участь!

Вікторія Коленко, прес-служба НУЦЗУ, фото – Валентина Сипавіна