Науково-методичний центр НЗ ДСНС України

Новини центру

Нормативно-правові акти з організації освітньої та наукової діяльності навчальних закладів цивільного захисту

Бюлетень НМЦ НЗ ДСНС України

Інформаційно-патентні матеріали

Інформаційно-патентні матеріали
Корисні посилання

RSS

Новини навчальних закладів

ВВПУЦЗ

НУЦЗУ

ЧІПБ НУЦЗУ

ЛДУБЖД

ІДУЦЗ

ЛЦЗ ЛДУ БЖД

Освітні технології

Навчально-методичні навчальних закладів

  • 09.11.2017
    ЛДУ БЖД
    Сьогодні у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності написали Всеукраїнський диктант національної єдності. Більше 500 осіб – командирів, викладачів, курсантів і студентів взяли участь у цій важливій акції. А вона вкотре підтвердила, що молоді люди хвилюються про майбутнє своєї мови, вони усвідомлюють загрози й виклики нашого часу, знають ситуацію в різних регіонах України, бо самі звідти приїхали на навчання до нас, знають, що мовні кордони нашої Держави потребують підсилення й оборони. «Мова – сорочка духу народного», – ці слова Панаса Мирного теж відомі нашим вихованцям, а про вислів німецького історіософа Й.-Г.Гердера «Позбавити народ мови – значить позбавити його єдиного вічного добра», як і про змальовані ним дуже світлі перспективи для України, роздумують на семінарських заняттях з історії культури. Кожен із тих, хто писав сьогодні Диктант, своїми емоціями, почуттями, думками про нашу мову поклав незриму духовну цеглину в не раз руйновану, але все одно потужну й незнищенну її будівлю!
    Разом з курсантами й студентами Диктант національної єдності писали й слухачі Курсів підвищення  кваліфікації та спеціалізації начальницького складу територіальних підрозділів ДСНС України. Як представники національної еліти, яка, вийшовши зі стін вищого навчального закладу, покликана пропагувати  високі духовні цінності, вони розуміють, що мова народу як одна з головних складових менталітету народу й справді зараз є кордоном нашої національної безпеки. Саме тому так злагоджено й натхненно офіцери підтримали ідею написати Диктант.
    Науково-педагогічна спільнота Львівського державного університету безпеки життєдіяльності з великою надією і сподіваннями дивиться в майбутнє, бо є таке прекрасне молоде покоління, яке любить і шанує рідну мову, а головне – усвідомлює її основоположну роль у державотворенні й бутті нації.
  • 13.10.2017
    ЛДУ БЖД

    У Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності відбувся брейн-ринг на тему: "А ми непохитні! Історія українського козацтва", організатором якого була Голова РКтаСС навчально-наукового інституту цивільного захисту Софія Бренецька. За результатами брейн-рингу, з велечезним відривом, перемогла команда "Козацька рада" 3-го курсу Навчально-наукового інститут цивільного захисту, за ними у турнірній таблиці розташувались "Гайдамаки" і почесне третє місце здобула команда "Альянс" 1-го курсу. Саме 14 жовтня, в День українського козацтва, ми маємо нагоду з пошаною та вдячністю віддати належне тим, хто творив історію України, тим, хто був тією рушійною силою у протистоянні загарбникам – козакам, які є оберегом всього народу

  • 13.10.2017
    ЛДУ БЖД

    До 70 річчя Львівського державного університету безпеки життєдіяльності презентовано документальний фільм «70 років єдності» .
          «Хвалімо минулі роки, але пам’ятаймо про майбутнє» - цей мудрий латинський вислів приходить на думку, коли дивишся фільм  про історію нашого Університету, що його створив Сергій Анатолійович  Ткаченко – ветеран навчального закладу, людина творча, обдарована багатьма талантами, які щедро віддає людям.  Історія Університету представлена в цій документальній стрічці так зримо, захоплююче й цікаво, що кожен глядач проникається повагою до минулої історії  своєї Альма-матер, гордістю за те, що він працює, вчиться чи колись вчився тут. Сторінки минулого, проникнуті запахом часу, зримо постали перед глядачами, відтворили героїчні діяння й будні тих, хто за багато років  мав причетність до нашого Університету.
          В презентації фільму взяли участь сам автор – Сергій Анатолійович Ткаченко, ветеран навчального закладу полковник внутрішньої служби у відставці, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, випускник 1976 року Михайло Володимирович Судніцин, голова Спілки ветеранів, доцент кафедри права та менеджменту у сфері цивільного захисту, полковник внутрішньої служби Андрій Іванович Харчук, заступник начальника навчально-наукового інституту цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту Ольга Володимирівна Меньшикова, внучка полковника внутрішньої служби Івана Єгоровича Воробйова, який свого часу працював на керівній посаді в Університеті, курсант 5 курсу Діана Грицай, внучка полковника внутрішньої служби, першого ректора навчального закладу Богдана Микитовича Грицая, а також першими глядачами були  директори навчально-наукових інститутів, викладачі, студенти і курсанти  Університету. 
         Знання минулого, отже, спонукують до активної участі  в теперішньому житті Університету, до творення його майбутнього,  до відповідальності за його імідж – цьому прикладом є життя  усіх тих, хто  десятиліттями служив тут і про кого так талановито розповідається в фільмі.

  • 12.10.2017
    ЛДУ БЖД

    «Якби ми дожили до національного театру, тоді б ми стали нацією», – ці слова Вільяма Шекспіра  ілюструють пряму взаємозалежність рівня мистецтва в суспільстві і рівня процесів державотворення. Ми можемо сказати, що маємо національний  театр, а отже, ми – нація!  Захід, що його організувала кафедра українознавства, став одним із багаточисленних підтверджень цьому – у гості до наших курсантів і студентів прийшла актриса Національного українського академічного драматичного театру  імені Марії Заньковецької  заслужена артистка України Олександра Люта – одна з виконавиць ролі Катерини в одноіменній виставі заньківчан. Виставу режисера Богдана Ревкевича відвідали наші курсанти й студенти минулого тижня, а протягом двох останніх років виставу бачили понад сотня наших вихованців. Нині вони з цікавістю слухали актрису, яка розповіла про сценічну історію відомої поеми Тараса Шевченка, гастрольні поїздки з нею Україною й за кордоном, про той, без перебільшення, фурор, який спричинила інсценізація відомого зі шкільної програми твору, який, здавалося б, нічого надзвичайного й не обіцяє. Натомість  модерне сценічне рішення  цієї вистави не залишає нікого байдужим, і проблеми, про які говорив ще Іван Франко, досліджуючи жіночу долю й недолю в творах Шевченка, постали в такому ракурсі, що зацікавили й молодь ХХІ століття. 
             Обговорення головної теми вистави – жіночої долі в творчості Тараса Шевченка – перейшло в розмірковування про особливості розвитку сучасної культури загалом та театру і кіно як його органічного продовження, зокрема.
             На тлі динамічного розвитку інформаційних технологій і цифрового формату багатьох видів мистецтва тільки увиразнилась роль «живого слова», особливо сценічного, яке забезпечує найкоротший шлях до розуму – через серце, емоцію, яку викликає високе театральне мистецтво.