Загальновідомо: ніколи не пізно сказати «вибачте», «винний»…Нехай пройде декілька, навіть багато років. Так вийшло у начальника факультету оперативно-рятувальних сил Університету цивільного захисту України, полковника внутрішньої служби Юрія Сенчихіна. Саме така зустріч 40 років по тому стала «ключовим моментом» у його житті.

Акція «Учительница лучшая моя», проведена редакцією газети «Комсомольская правда» на кращий твір про улюблену вчительку (слід зазначити, що акція була  тривала напередодні Дня працівників освіти), завершилась нагородженням лише шести учасників конкурсу, серед яких переможцем став і твір полковника Сенчихіна. Рано-вранці 29 вересня загальноосвітня школа № 28 чекала на гостей із редакції газети, із Університету цивільного захисту України та телебачення, а особливо - перша вчителька полковника  Валентина Воропаєва  про яку і йшла мова у творі-переможці. На очах у всієї школи, вихованців Університету, учителів та гостей ще раз зустрілись колишній учень та його перша вчителька. І цієї миті, мабуть, кожний із присутніх пригадав свою…., можливо, улюблену…

Перед вишикуваними учнями школи чудово вальсували перша вчителька та її учень, а також курсанти з ученицями під звуки шкільного вальсу, що чаруюче виходили в оркестрантів Університету. «Комсомолка» вручила подарунки: торт «Деліс» - першій вчительці, а дорожна сумка – для серйозного полковника, першого учня Юрія Сенчихіна.

Червоною ниткою крізь всю сьогоднішню подію пройшла виховна місія благородних слів «вибачте», «дякую», «здравствуйте». І як курсанти, так і учні школи усвідомили: «ніколи не пізно сказати, пригадати, а ще краще використати можливість особисто визнати свою причетність до тієї чи іншої події.

Прес-центр університету