Науковий керівник дисертаційного дослідження Марини Лім - Лєбєдєва С.Ю., кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник

науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Національного університету цивільного захисту України, майор сцз. Світлана Юріївна зазначає,

що при наданні екстреної психологічної допомоги психолог МНС України застосовує не один метод психологічної роботи, а використовує комплексний підхід. Залежно від конкретної ситуації, її умов, індивідуальних особливостей постраждалого обирається індивідуальна тактика роботи. Виходячи з цього, психологу МНС України, який залучений до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, необхідно дуже швидко приймати відповідальні рішення в умовах неоднозначних, суперечливих, чітко невизначених службових завдань. Особисті наукові дослідження Світлани Лєбєдєвої, яка вже безліч разів працювала із постраждалими, потерпілими та їхніми родичами у епіцентрі надзвичайних подій, засвідчують, що в осередку надзвичайної ситуації ця діяльність найчастіше відбувається у середовищі взаємодії з категорією «вбитих горем» людей. Причинами, що спонукають постраждалих до взаємодії з психологами МНС України, є, як правило, саме кризові проблеми, що пов’язані з переживанням негативних емоційних станів. Найчастіше доводиться працювати з людьми в шоковому стані. Психолог МНС України, виконуючи свої професійні обов’язки у надзвичайній ситуації, приймає на себе «психологічний тягар» людей, яким надає екстрену психологічну допомогу, упевнена дисертант Марина Лім.

 На плечі психологів МНС України, що працюють в осередку лиха, «падає» неосяжна хвиля горя та людського болю. Мало хто приділяє увагу тому, з якими проблемами та труднощами доводиться стикатись психологам МНС України. І ще менш з них замислюється над тим, скільки разів вони змушують себе ковтати власні сльози від всього побаченого, скільки ночей після ліквідації надзвичайної ситуації вони не сплять. Таким чином, відбувається триваюче забруднення «психологічного простору» особистості психолога МНС України. І Світлана Лєбєдєва і Марина Лім однієї думки з того приводу, що з метою збереження психологічної гармонії особистості активізується робота механізмів психологічного захисту, яка з одного боку захищає особистість, а з іншого – може призводити до розвитку професійного вигорання та професійної деформації.

На сьогодні з метою профілактики емоційного вигорання, а у подальшому і професійної деформації тільки начальник відділу психологічного забезпечення при Головному управлінні МНС України в Донецькій області проводить дебрифінг з психологами одразу після закінчення аварійно-пошукових та аварійно-рятувальних робіт, які надавали екстрену психологічну допомогу населенню в осередку надзвичайної ситуації, стверджує Світлана Лєбєдєва.

Черга катастроф, які останніми роками відбулися в Україні, дають зрозуміти, що все актуальніше стає професія екстремального психолога. Саме психологи  приймають на себе першу хвилю болю та жаху родичів та самих постраждалих. Як зізнаються рятувальники душ, головне в їхній професій не тільки допомогти в екстремальній ситуації, але й не зашкодити на майбутнє. Людей, що загинули не повернеш, тому під час надзвичайної ситуації найбільшої уваги потребують родичі та близькі постраждалих, а також психологічний стан рятівників, пульс яких під час виконання роботи досягає 160 ударів на хвилину. Розуміння цього прийшло ще наприкінці 30 років минулого століття, відкривалися спеціалізовані кабінети, клініки, інститути. Однак на сьогоднішній день по всій Україні нараховується лише 115 спеціалістів екстреної психології, які працюють під час надзвичайних ситуацій із населенням та рятувальниками. За статистикою навантаження одного психолога складає 700 осіб рятувального складу ГУ МНС України. Під час трагедії на шахті ім. Засядька у вересні 2006 році у Донецьку працювали 25 психологів, головною задачею яких було виведення членів сімей загиблих шахтарів із шоку та стану глибокого горя та пошуки необхідних шляхів установок на подолання виниклої життєвої кризи. Але, як розповідають самі екстремальні та кризові психологи, єдиний алгоритм поведінки спланувати неможливо, доводилось орієнтуватися стосовно кожної окремої людини. Внаслідок колективного психозу, депресії та неприйняття наслідків реальності події люди починають плакати та впадають в істерику за ланцюговою реакцією. Під час аварії на шахті ім. Засядька провокувався високий рівень вербальної агресії серед населення, через інформаційний голод люди були готові вчинити фізичний напад на керівництво шахти. І лише професійна робота спеціалістів екстремальної психології не допустила самосуду. Засобами раціональної терапії людей відволікали від внутрішніх проблем, зосереджували на подальших діях, на майбутньому, а також осмисленні безповоротності втрати. Головне, кажуть психологи, врятувати душу, надавши їй цінні орієнтири на майбутнє.

 

 

 

 

 

Лариса Кошеварова

Національний університет Цивільного захисту України