15 лютого воїни-інтернаціоналісти України відзначають на державному рівні День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, ініціатором якого виступила Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Цей день був встановлений указом президента України у 2004 році, коли вшановують воїнів-інтернаціоналістів. Так, в Національному університеті цивільного захисту України пройшла низка зустрічей курсантів та працівників із учасниками бойових дій. Гостями курсантських та студентських осередків стали працівники університету, які виконували інтернаціональний обов’язок в Демократичній Республіці Афганістан.

Це – старший викладач кафедри фізичної підготовки підполковник служби ЦЗ Анатолій Білоусов, столяр ремонтно-будівельної групи Василь Бобров, фахівець сектора продовольчого забезпечення відділу матеріального забезпечення Василь Токарчук, ветерани університету - Олександр Явтушенко, Віктор Бойко, Віктор Бражник, пенсіонер навчального закладу Олег Оводов. А також науково-педагогічні працівники НУЦЗУ, що мають статус учасника бойових дій за проведення розмінування: заступник начальника кафедри піротехнічної та спеціальної підготовки підполковник служби ЦЗ Ігор Толкунов, викладач кафедри піротехнічної та спеціальної підготовки майор служби ЦЗ Євген Стецюк та старший викладач кафедри наглядово-профілактичної діяльності Ігор Рябінін.

Своїми спогадами про часи так званого афганського синдрому поділився старший викладач кафедри фізичної підготовки НУЦЗУ підполковник служби ЦЗ Анатолій Білоусов. Виконуючи інтернаціональний обов’язок, Анатолій перебував у Демократичній Республіці Афганістан з 15 травня 1987 року до 15 серпня 1988 року. Потрапив до дружньої країни молодий миротворець після піврічної служби у лавах Збройних Сил у батальйоні зв’язку в Ашхабаді. Говорить, що знав про те, що відбувається в Афганістані, тільки з чуток. Вже миротворцем став служити в окремому мотострілковому батальйоні, до завдань якого входило викрити, знешкодити та знищити противника. Це був найсправжнісінький «спецназ». Добре навчені військовому ремеслу в Пакистані, моджахеди (афганський моджахед – учасник військових формувань, що воювали із радянськими та урядовими військами в Афганістані у ході громадянської війни в цій країні 1979 – 1989 років) до перевалочних баз караванами переправляли зброю, боєприпаси, продукти харчування, навіть одяг. Такі «гарячі точки» і повинні були викривати та знешкоджувати молоді миротворці мотострілкового батальйону, до складу якого і входив начальник штабної машини на базі БТР-60 Анатолій Білоусов. «Пам’ятаю свій перший виїзд на завдання, - пригадує тоді молодший сержант Анатолій. – З метою викрити та знищити караван противника із боєприпасами ми виїхали до пустелі на 15 діб у складі 45 миротворців. Зустріли ворога лише на 13 день. Саме тоді я отримав перше «бойове хрещення», саме тоді мені довелось залишати підірваний на ворожій міні БТР. Слава Богу, що я з тієї ситуації вийшов неушкодженим. Наступного дня наш загін, перебуваючи в облозі, викрив ще одне вороже угрупування. Того разу ми взяли у полон двох «духів», а вже 2 години по тому ми відстрілювались від щойно прибулих на допомогу «своїм» моджахедів. Той бій залишив по собі 9 наших поранених. Ось тоді я вперше відчув запах війни. Нас, молодих військовослужбовців, посилаючи виконувати інтернаціональних обов’язок, не готували до таких бойових дій. Це було найбільш жахливим».
Анатолій Білоусов має медаль «За бойові заслуги». Більше 9 років тривала війна в Афганістані, жертвами якої стало близько 15 тисяч радянських солдат та офіцерів та близько 100 тисяч афганців.

Анатолій Володимирович, як і всі, хто виконував інтернаціональний обов’язок в ДРА, і досі задаються риторичним питанням – чи потрібні були там їх миротворчі дії взагалі?
Вікторія Коленко, прес-служба НУЦЗУ, фото – Ігоря Котова