26 квітня минає 25 років після однієї із найтрагічніших у світовій історії техногенних катастроф – аварії на ЧАЕС, але вона й досі озивається в наших душах пекучим болем та стражданнями. Здавалося б приручений мирний атом вийшов з-під влади людини, ніби відчуваючи неперевершену силу, вивернув на поверхню своє вогненне нутро, розкидаючи навсібіч незриму отруту радіації.
2011 рік проголошений Президентом України Віктором Януковичем - роком вирішення Чорнобильських проблем. Чорнобиль продемонстрував могутність і безсилля людини водночас. Він довів, що людський розум має необмежені можливості, але лише за умови повної відповідальності за вчинки та дії кожного. Сьогодні ми згадуємо наших героїв-рятівників, які першими задля збереження життя та здоров’я майбутніх поколінь жертовно кинулися в бій з пекельним атомом. Ми не маємо права забувати їхній подвиг. Будьмо гідними їх, згадаймо імена загиблих, шануймо тих, хто сьогодні серед нас. Наш святий обов’язок – оточити їх та їхніх близьких турботою та увагою, допомагати їм. Переконаний, що наші серця ніколи не збідніють на добро та милосердя. Президент України Віктор Янукович, Уряд, органи влади на місцях визначають своїм пріоритетним завданням належно дбати про тих, чиї долі понівечив Чорнобиль.
Серед перших, хто вступив у двобій зі стихією в ті дні був і загін курсантів-добровольців Львівського державного університету безпеки життєдіяльності у складі: Олександра Свентицького , Івана Блашка, Юрія Колачука, Олександра Дремлюги, Василя Іллюка, Сергія Климчука, Миколи Прудивуса, Юрія Сауляка, Віктора Авраменка на чолі з командиром, нині полковником у відставці Михайлом Судніциним. Вони на 150-метровій висоті, просто над розверзнутим кратером четвертого реактора, вершили одну з найскладніших операцій з ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.
Не слова, а лише людські вчинки свідчили тоді про відчайдушність та непохитне бажання допомогти у біді. Серед багатьох тисяч ліквідаторів аварії на ЧАЕС є нинішні працівники та ветерани університету: Олександр Гаврилко, Ігор Іванейко, Іван Біленко, Артур Лебідь, Богдан Грицай, Андрій Харчук, Орест Юренц, Анатолій Антонюк та В’ячеслав Кошеленко. Саме завдяки мужності таких людей вдалося приборкати ядерну стихію на Чорнобильській АЕС. Саме на їх прикладі ми виховуємо моледе покоління рятувальників.
Схилімо голови перед пам’яттю тих, кого забрав Чорнобиль! Запалімо свічки біля їхніх могил. Славімо живих! Нехай чергова річниця чорнобильського лиха тісніше об’єднає нас – в ім’я продовження життя та розбудови нашої України. Бажаю всім доброго здоров’я, сили духу, активності, родинного добробуту та впевненості в завтрашньому дні.

Ректор Університету Михайло КОЗЯР