Лекція присвячена Всесвітньому дню водних ресурсів. Лектором розглянуті вкрай важливі та актуальні питання забезпеченості водними ресурсами населення і галузей економіки Харківської області в басейні річки Сіверський Донець. Зокрема Віталій Миколайович зазначив, що річки області відносяться до східноєвропейського типу. Характеризуються вони яскраво вираженою весняною повінню, низькою літньою і зимовою межінню і відносно підвищеним стоком восени. На Слобожанщині спеціалісти регіонального управління водних ресурсів визначили стан якості води в річках регіону.

Як розповів начальник Харківського регіонального управління водних ресурсів Віталій Жук, у клас якості води протягом минулого року коливався від 3 «помірно-забруднена» до 5 «брудна». Клас якості води в створах басейну Сіверського Донця теж коливався від 3 «помірно-забруднена» до 5 «брудна». Найгірший якісний показник води в ріках Лопань і Уди, який знаходиться на помітці 5 “брудна”. «Головна причина забрудненості наших вод полягає в незадовільному стані систем очисних споруд, - зазначив Віталій Жук. - Їх якнайшвидше слід будувати та реконструювати, аби не трапилося, без перебільшення, екологічної катастрофи». Звісно, зараз наша країна знаходиться в непростій економічній ситуації, але тут не слід економити ні в якому разі і відповідні державні програми мають запрацювати на повну силу.

По території Харківськоїобласті протікає 867 річок, загальною довжиною 6405 км. Переважна більшість – це малі річки, серед них – 172 річки довжиною більш 10 км складають загальну довжину - 4665 км. Великих і середніх річок, довжина яких перевищує 150 км – небагато. Головною річкою області є Сіверський Донець з крупними притоками Оскіл, Уди, Мжа, Берека. В області нараховується 583 озера, з них 36 озер загальною площею біля 2,5 тис. га. Велике поширення мають заплавні озера: їхні розміри, форма і глибина дуже різні і залежать від сезону і водності; дуже багато стариць і відмерлих старих рукавів річок, більше всього їх в заплаві долини р. Сіверський Донець. Як правило всі вони річкового походження, мають витягнуту форму і невеликі глибини, більшість з них гідрологічно з’єднані з річкою і під час весняної повені живляться її водами. Найбільшим є озеро Лиман, яке розташоване у селища Лиман Зміївського району. Озеро використовується в якості джерела водопостачання великої районної електростанції – Зміївської ДРЕС, а також служить природною водогосподарською базою створеного на ньому рибного господарства. На річках значне поширення мають штучні водойми – водосховища і ставки, які використовуються для водопостачання, гідроенергетики, зрошення, рибного господарства та інших народногосподарських потреб. Усього по області 57 водосховищ і 2538 ставків. Серед них є такі великі водосховища: Печенізьке на р. Сіверський Донець, Червонооскільське на р. Оскіл, Краснопавлівське на каналі Дніпро – Донбас. Важливою частиною Харківської водогосподарської системи є сукупність водосховищ, що розташовані в північній частині області – Трав’янське, Муромське, В’ялівське, Рогозянське і Лозовеньківське водосховища. Вони утворені для поповнення водності річок у маловодні сезони і затримування весняних вод для запобігання наслідків шкідливої дії катастрофічних паводків та повеней на нижче розташовані населені пункти, в тому числі м. Харкова. Нерівномірність розподілу водних ресурсів і зформоване розміщення водоємних галузей народного господарства вимагають перекидання поверхневого стоку між річковими басейнами. Важливу роль у промислово-питному забезпеченні водою Харківського промислового регіону відіграє канал Дніпро - Донбас. Водовід від каналу Дніпро – Донбас убік м. Харкова передбачає водопостачання міст Харків, Лозова, Первомайський і інших населених пунктів. Також водопостачання питною водою м. Харкова здійснюється подачею води водоводом з Кочетокського водозабору на р. Сіверський Донець. Технологічна схема забезпечення санітарного стану річок передбачає перекид води з р. Сіверський Донець біля селища Есхар в р. Уди та водовід з Печенізького водосховища в р. Харків. Зарегулювання стоку шляхом створення водосховищ дозволило заакумулювати частину води в малозабезпечених районах.
По загальним запасам підземних вод область займає п'яте місце в Україні (після Чернігівської, Київської, Полтавської і Херсонської). Забір прісних підземних вод здійснюється в основному з крейдових відкладень. Глибина залягання водоносних горизонтів спостерігається від декількох метрів до декількох сотень метрів. Водоносні горизонти, що чергуються з водотривкими горизонтами, містять значні ресурси високоякісних вод, які призначені для різноманітного господарського, а головне, питного водопостачання.
В даний час підземні води Харківської області набувають все більшого значення в зв'язку зі зростаючими потребами в якісних водах з метою розширення сільськогосподарського і промислового водопостачання. У цьому зв'язку виникає необхідність у постанові питання про раціональне розміщення свердловин, у господарському використанні нових водоносних горизонтів.

Важливим здобутком партнерства кафедри охорони праці та техногенно-екологічної безпеки НУЦЗУ і Харківського регіонального управління водних ресурсів є можливість проходження виробничої практики майбутніх фахівців екологів з перспективою подальшого працевлаштування.

Кафедра щиро дякує Віталію Жуку за цікаву та інформативну лекцію та можливості сумісної співпраці.

 

 

 

 

Лариса Кошеварова, сектор взаємодії з громадськістю та ЗМІ НУЦЗУ,

кафедра охорони праці та техногенно-екологічної безпеки НУЦЗУ