Славимо ім’я твоє, Великий Вогнеборце!
Пожежна охорона України нараховує у своїх шеренгах дуже багато талановитих, відданих справі вогнеборців. І до когорти найдостойніших можна впевнено зарахувати Володимира Григоровича Палюха, доцента, старшого наукового співробітника відділу науково-методичного забезпечення професійної освіти науково-методичного центру навчальних закладів ДСНС. Ім’я цієї заслуженої, скромної та порядної людини знають не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Від районного пожежного інспектора до начальника Управління пожежної охорони Харківської області, згодом - ректора Харківського пожежно-технічного училища, а з 1994 року до грудня 1998 – ректора Харківського інституту пожежної безпеки МВС України – такий славний життєвий шлях полковника Палюха.
3 листопада сивочолий ветеран, але водночас, енергійний, сповнений оптимізму та життєлюбства, полковник Палюх відзначає своє 80-річчя. Але вік зовсім не підвладний над цим офіцером: він і досі залишається в однострої зі своїми однодумцями та вихованцями, передаючи їм свій багатющий вагомий досвід.

Народився Володимир Палюх 3 листопада 1935 року на Харківщині. Після закінчення у 1956 році Харківського пожежно-технічного училища працював районним пожежним інспектором в Кіровоградській та Харківській областях. У 1964 році закінчив факультет інженерів протипожежної техніки та безпеки Вищої школи МВС РРФСР. З 1964 до 1966 року він начальник самостійної воєнізованої пожежної частини м. Харкова. Здобувши певний практичний досвід, з 1966 до 1971 року обіймає посаду заступника, а потім начальника відділу Державного пожежного нагляду Управління пожежної охорони Управління внутрішніх справ Харківського облвиконкому. З 1971 року Володимир Григорович є заступником, а з 1978 до 1990 року – начальником Управління пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому. Цілеспрямований і рішучий, він з 1990 до 1994 року є ректором Харківського пожежно-технічного училища, з 1994 року до грудня 1998 – ректором Харківського інституту пожежної безпеки МВС України. Після звільнення зі служби в органах МВС обіймає вільнонайману посаду професора кафедри організації пожежно-профілактичної роботи та дізнання Академії цивільного захисту України. За більше, ніж 65-річну працю в пожежній охороні і особливо на керівних посадах, Володимир Григорович Палюх доклав багато зусиль для зміцнення протипожежного захисту держави, покращення матеріально-технічної бази Харківського гарнізону пожежної охорони, створення належних умов для навчання та практичної підготовки курсантів. На сьогодні ім’я цієї відомої, заслуженої, скромної та напрочуд порядної людини відомо не тільки на Україні, а й далеко за її межами.
Покликання
Людська доля....Різноманіття життєвих шляхів-доріг...Яку обрати?...Це одвічне філософське питання набуло для юного Володимира особливої ваги після закінчення у 1953 році Сахновщинської середньої школи № 1. Позаду залишилось безтурботне дитинство…На вибір майбутньої професії юнака велике враження справив районний пожежний інспектор Михайло Пономаренко. Саме від нього Володя взнав про нелегкі будні пожежних, їх небезпечну роботу та умови навчання у Харківському пожежно-технічному училищі МВС СРСР. «Я засвоїв ще тоді, - зізнається Володимир Палюх, - щоби бути справжнім пожежним – не досить тільки фізичної загартованості, слід володіти якісними знаннями з фізики, математики, хімії». У 1956 році для «новоспеченого» офіцера районного пожежного інспектора у Велико-Вісковському районі не була в новизну інформація про високий ступінь пожежної безпеки сільськогосподарських об’єктів, відсутність на селі сучасної пожежної техніки, доріг, зв’язку тощо. Тому до завдань робочого дня пожежного інспектора Володимира Палюха входило з самого ранку бути на польовому стані, проводити пожежно-технічний мінімум з механізаторами, перевіряти школи, крамниці, протипожежний стан тваринницьких будівель.

Не оминула Володимира Друга світова війна…
Ветеран тилу, Володимир Палюх пригадує, як Друга світова війна прийшла до Харківщини, коли йому було шість років. Він – „дитя” війни, але добре пам’ятає прихід фашистських загарбників до рідного села, пам’ятає вибухи бомб, пам’ятає, як попереджав дівчат тікати, коли фашисти відправляли їх до Німеччини, пам’ятає, як проводжали батька на війну... Перший у своєму житті апельсин він покуштував…із рук загарбника. Німці відзначали Новий рік і поділились вітамінами із місцевою дітворою. Наші поліцаї, пригадує Володимир Григорович, іноді були жорстокішими за фашистів. Якось завітав місцевий поліцай та унтер-офіцер до материної оселі і запитав, чи є якась живність. Багатодітна жінка відрізала суворо: «У колисках вся моя живність!». Аж раптом приховане у коморі теля подало ознаки життя. Поліцай накинувся на матір з тумаками, а німець захистив жінку... Тоді, у ті страшні часи, люди намагались підтримати одне одного. Взаємодопомога була така, про яку сьогодні можна тільки мріяти. На хати, що горіли від фашистських бомб, багато дітвори збігалось подивитись, але маленький Володя не боявся вогню, допомагав старшим гасити полум’я. Мабуть, це і визначило майбутню професію юнака.
Закоханий у свою професію
До Харківського пожежно-технічного училища після війни десятикласників не брали, а тільки демобілізованих фронтовиків та юнаків, що вже відслужили в армії. Для Володимира зробили виняток. За що він до сьогодні вдячний людям, що у нього повірили.
У його послужному списку були також служба на посаді районного пожежного інспектора, навчання на факультеті інженерів протипожежної техніки та безпеки вищої школи МВС у Москві, посада начальника пожежної частини в Харкові, начальника відділу державного пожежного нагляду, заступника начальника та дванадцять років - начальника Управління пожежної охорони Харківської області. Остання виявила його організаторські здібності, уміння мобілізувати особовий склад на виконання поставлених завдань, створити добру матеріально-технічну базу Харківського гарнізону, починаючи від будівлі нині Головного управління ДСНС України у Харківській області – і до десятків пожежних частин у Харкові. Обіймаючи її, він умів „тримати удар”, що було природним на такій оперативній службі, як пожежна охорона. Крім того, під чітким керівництвом Володимира Григоровича було побудовано стадіон пожежної охорони, комплекс приміщень загону технічної служби, вісімнадцять чотириповерхових будівлі пожежних депо у Харкові та області, введено в експлуатацію постійнодіючу пожежно-технічну виставку, а також побудовано центральну лабораторію для газодимозахисної служби. Основним було питання з приведення об’єктів народного господарства до зразкового протипожежного стану. До речі, досвід харківських пожежних було розповсюджено на всі регіони колишнього СРСР: було внесено зміни до методики пожежно-технічних досліджень підприємств та установ, перевірки діяльності адміністрації з організації протипожежного захисту підвідомчих об’єктів. Протягом багатьох років службової діяльності Володимиру Григоровичу доводилось виїжджати на складні пожежі, приймати рішення, керувати особовим складом. За це він був двічі нагороджений медаллю «За відвагу на пожежі».
Володимир Григорович також встиг зі зведеним батальйоном Харківської області побувати у Чорнобилі уже в перші дні трагедії на АЕС, тимчасово замінити на посаді на той час заступника керівника пожежної охорони України Станіслава Гріпаса, який в перші години лиха був на місці трагедії, вдало керував діями пожежних підрозділів протягом критично дозволених лікарями строків і був змушений, за їх переконанням, пройти курс лікування.

Чорнобиль назавжди у пам’яті
Вночі 3 травня 1986 року Палюха Володимира Григоровича (на той час – начальника Управління пожежної охорони Харківської області полковника внутрішньої служби) розбудив телефонний дзвінок: розпочинались термінові роботи, піднімався за тривогою особовий склад пожежної охорони області, готувалась техніка, за вказівкою УПО МВС УРСР створювався зведений батальйон харківських пожежних для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За розпорядженням УПБ МВС України 7 травня 1986 року він був відряджений в Київську область для участі в ліквідації наслідків катастрофи. Справжню тривогу Володимир Григорович відчув, коли ступив на вулиці Чорнобиля: навколо мовчазних покинутих будинків розливалась красота квітучих садів – і на її фоні різко виділялись фігури військових у респіраторах. 12 травня він узяв на себе обов’язки заступника начальника УПБ України.
«Безсонні ночі, пекельна робота, - згадує Володимир Палюх,- але найжахливішим було отримувати вісті із Москви про те, що один за одним вмирають пожежні, які першими опинились на місці трагедії. Це – справжнє випробування на витривалість людського духу та професійного обов’язку».
За самовідданість при виконанні службових обов’язків під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Палюх В.Г. нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради РСР.
Заслужений працівник МВС, кавалер двох медалей „За відвагу на пожежі”, багатьох інших цілком заслужених нагород та відзнак – таким у 1990 році прийшов полковник внутрішньої служби В.Г.Палюх на посаду начальника Харківського пожежно-технічного училища. Під його пильним керівництвом училище розвивається і зміцнює свої позиції. Спочатку в міжвідомчий учбово-науковий комплекс ХПТУ – ХІБІ (Харківський інженерно-будівельний інститут), у 1994 році – у Харківський інститут пожежної безпеки. Практично, протягом трьох років у навчальному закладі була створена Спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських дисертацій, відкрита магістратура та ад’юнктура, удосконалювалась матеріально-технічна база, навчальний процес стали забезпечувати десять докторів та близько шістдесяти кандидатів наук, започатковано багато інших новацій. Це був справжній прорив у підготовці для країни кадрів пожежної охорони з вищою спеціальною освітою.

ПАЛЮХ ВИСЛОВИВСЯ, ДЕСЯТНИКОВ ПІДТРИМАВ
…1991 рік. Україна стала незалежною суверенною державою. Час вимагав новаторських рішень і підходів в удосконаленні якості підготовки спеціалістів з пожежної справи. На думку тодішнього начальника ХПТУ МВС СРСР Володимира Палюха та його соратників, з таким непростим завданням міг би впоратися спеціально створений пожежно-технічний навчальний заклад, у стінах якого б готувалися кадри найвищої кваліфікації. Їхні починання підтримав начальник ГУПО МВС України Пилип Десятников. Невдовзі на базі ХПТУ з’явився перший в Україні вищий пожежно-технічний заклад зі спеціальністю пожежна безпека.
ПЕРШИЙ ВИПУСК
1992 року відповідно до спільного наказу міністрів МВС України та МО України в Харкові розпочав своє функціонування Міжвідомчий навчально-науковий комплекс ХІСІ-ХПТУ. За два роки тут створено Харківський інститут пожежної безпеки МВС України, який очолив Володимир Палюх. У 1997-му Управління державної пожежної охорони в Харківській області та Харківський обласний громадський благодійний фонд «Пожежна охорона» встановили дві стипендії для курсантів-відмінників. Того ж таки року на святково прикрашеному стадіоні «Динамо» відбувся перший випуск спеціалістів пожежної охорони.
Завжди дякуватиму долі за справжніх учителів
Безумовно, багато допомагав Володимирові Олександр Саввич Сумцов. Він майже двадцять років був начальником УПО. Навчав, насамперед, роботі з людьми, завжди підтримував, адже вбачав у молодому енергійному та цілеспрямованому співробітникові надзвичайну працелюбність. У свою чергу, Володимир намагався вчитись у нього.
Безпосереднім педагогом у житті Палюха був Олексій Гаврилович Капустянський, начальник Харківського пожежно-технічного училища (1958-1977). Він був відмінним організатором, принциповою порядною людиною, на особистому прикладі демонстрував, яким повинен бути справжній офіцер. Володимир Григорович вважає, що саме у нього він навчився працювати.
У службовій діяльності учителем з великої букви був і є колишній начальник Головного управління пожежної охорони МВС України генерал Пилип Миколайович Десятников. Коли Володимир Григорович працював начальником Управління пожежної охорони у Харківській області, то, у свою чергу, Пилип Миколайович йому давав багато слушних порад. А от у науковій роботі наставником Палюха був академій, професор Микола Миколайович Брушлінський – людина зі світовим ім’ям в організації пожежної охорони. Коли Володимир Григорович навчався у вищій школі у Москві, він викладав вищу математику. Викладачеві з великої букви вдалося привити слухачам любов до своєї дисципліни. Микола Миколайович був «своїм» - дружелюбно ставився до своїх вихованців, навіть грав з ними у футбол. Володимир Палюх і сьогодні підтримує із ним зв'язок.
Серце віддаю дітям
Сьогодні Володимир Григорович бере активну участь не тільки у патріотичному вихованні молоді університету. Його біографія є однією з тих, що завжди була, є і буде прикладом для наслідування. Великі результати його діяльності, вражаючі, відчутні, значить, недарма живе людина, неперевершений його авторитет. Особливо у наш екстремальний час багатющий досвід Володимира Григоровича, його високий професіоналізм та талант педагога, як ніколи, потрібний не тільки вихованцям, а й викладачам університету. Є, в кого вчитись. І майбутні рятівники вчаться.
Лекції професора Палюха досить змістовні та насичені, бо пройняті багатющим життєвим досвідом. Його обличчя, привітне і відкрите, із щирою батьківською посмішкою, завжди налаштоване на взаємодію з курсантами, а очі випромінюють щедре тепло до дітей, як він сам називає своїх вихованців поза навчальною аудиторією. Закладене ним підґрунтя вищого навчального закладу виявилось не лише міцним, а й перспективним. Як стверджує Володимир Григорович, майбутнє Національного університету цивільного захисту України – перспективне та стабільне.
За більше, ніж 65-річну працю в пожежній охороні і особливо на керівних посадах, Володимир Григорович Палюх доклав багато зусиль для зміцнення протипожежного захисту держави, покращення матеріально-технічної бази Харківського гарнізону пожежної охорони, створення належних умов для навчання та практичної підготовки курсантів. Розумне, вічне, добре, що сіє він на викладацькому лоні, черпається саме з домашньої великої бібліотеки, що містить наукову, історичну та художню літератури. А ще й великий практичний та життєвий досвід…Ось тому його дуже люблять курсанти.
Володимир Григорович за роки своєї служби удостоєний багатьох нагород. Він – кавалер двох медалей «За відвагу на пожежі». За заслуги перед державою Володимир Григорович Палюх нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня», відзнакою «Хрест Слави», Грамотою Верховної Ради України, медаллю "За працю і звитягу", нагороджений почесним знаком "Відмінник освіти" та Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, знаком Народної Пошани Всеукраїнської асоціації ветеранів війни та МНС України
Має також знаки «Заслуженный изобретатель СССР», «Заслуженный работник МВД СССР», «За отличную службу в МВД», «Лучшему работнику пожарной охраны», «Отличник образования Украины», «Почетный динамовец», «Золотой знак Динамо». Є у полковника Палюха і нагороди іноземних держав. Але найкраща нагорода для педагога, вогнеборця, практика – успіхи його вихованців. Пишається він своїми вихованцями, до когорти яких входять професор генерал-лейтенант Володимир Росоха, доктор технічних наук професор Юрій Глуховенко, кандидат технічних наук доцент кафедри пожежної профілактики в населених пунктах факультету пожежної безпеки Анатолій Коссе, викладач кафедри пожежної профілактики в населених пунктах факультету пожежної безпеки Володимир Єременко, кандидат економічних наук Олександр Кас’ян та багато інших. Саме їх успіхи - це джерело натхнення і наснаги Володимира Григоровича.

Вікторія Коленко, прес-служба НУЦЗУ