19 червня на навчально-тренувальному полігоні Національного університету цивільного захисту України відбулася зустріч курсантів-першокурсників із ветераном МВС, заступником голови ради МВС ветеранів-чорнобильців, колишнім випускником Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР, на сьогодні – генерал-майором у відставці Пилипом Миколайовичем Десятниковим.
Із досьє Пилипа Миколайовича Десятникова
Генерал-майор внутрішньої служби Десятников Пилип Миколайович. Випускник училища 1949 року. Після закінчення навчання – курсовий офіцер ХПТУ. У подальшому обіймав керівні посади Управління пожежної охорони МВС України. Очолював Управління пожежної охорони України. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Нагороджений багатьма урядовими нагородами, орденом Леніна, медалями «За отвагу на пожаре». Заслужений працівник МВС.
Слід зазначити, що така зустріч є знаковою, адже пройшла вона напередодні 85-річчя навчального закладу, що відзначатиме університет у вересні цього року.
Надзвичайно пізнавальною була бесіда між курсантами та шанованим ветераном, який розповів майбутнім рятувальникам про страшну трагедію, що сталася у Чорнобилі.
Після заходу Пилип Миколайович зустрівся із прес-службою Національного університету цивільного захисту України.
«Коли сталася трагедія, - пригадує Пилип Миколайович, - я очолював Управління пожежної охорони у м. Києві. Від керівництва Управління внутрішніх справ Київської області надйшла команда – терміново прибути до місця події. Керівництвом УПО було розроблено наказ № 557 від 1979 року, за яким було розподілено кількість сил і засобів, що будуть присутніми на ЧАЕС у випадку пожежі. Таким чином туди було направлено 32 відділення. Крім того, була надзвичайно складною обстановка – повідомлення про подію не виходило на офіційні засоби масової інформації. Тільки від опосередкованих каналів стало відомо про масштаби трагедії, тому керівництво ухвалило рішення їхати до Чорнобиля по факту, оцінивши спочатку обстановку, а тим більше радіаційну...».
Після прибуття до небезпечної зони приголомшило Пилипа Миколайовича побачене: пожовклий ліс… яскраве сонечко – і молоді матері гуляли з колясками…Це було найстрашнішим...
Харківські пожежні, пригадує генерал Десятников, з перших же днів проявили відверту зацікавленість щодо надання допомоги з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За вказівкою Уряду колишнього СРСР було ухвалено рішення про мобілізацію батальйону воєнізованої пожежної охорони, причому виконано це було у найкоротші строки. Крім того, зазначив Пилип Миколайович, до небезпечної зони прибули звідний загін протипожежної служби цивільної оборони і на той час заступник начальника Головного управління МВС УРСР полковник Володимир Палюх з метою надання допомоги начальникові ГУПО МВС України у зв’язку з тим, що його заступники перебували на лікуванні.
Усі, хто прибув, чесно й добросовісно виконували свій обов’язок. 6217 працівників пожежної охорони пройшли крізь вогонь Чорнобиля. Випадків безвідповідальності, пригадує генерал Десятников, практично не було як з боку Харківської пожежної охорони, так і з боку пожежних всієї України. Тому і служба, зазначає шанований ветеран, відзначена урядовими нагородами: трьом пожежним було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а всього орденами і медалями було Урядом СРСР було заохочено 544 працівники пожежної охорони.
«Що можна сказати про людський фактор на той час , - говорить Пилип Миколайович, - чому люди, отримавши гранично допустиму дозу опромінення, не припинили виконувати свої службові обов’язки? Такою є професія рятувальника. На будь-якій пожежі він ризикує своїм життям. Триває постійна війна з непідступним ворогом – вогнем. Думки рятувальника зосереджені не тільки на тому, аби загасити пожежу, а й створити безпечні умови для людей, яким загрожує вогняна стихія. Я переконаний, що у цьому випадку домінувало неухильне виконання службового обов’язку: загасити пожежу, не допустити розповсюдження вогню на сусідні блоки атомної електростанції, запобігти більш масштабній катастрофі. Людей не потрібно було переконувати їхати в Чорнобиль, а тим більше примушувати. Усі, без винятку, були готові діяти своєчасно, чітко і рішуче, маючи відверте бажання стати на захист людства».
Безсумнівно, біографія Пилипа Миколайовича є прикладом для наслідування. Прийдешньому поколінню рятувальників генерал Десятников бажає: «Мій життєвий принцип – будь-які перешкоди долати наполегливістю. Першокурсникам хочу побажати не боятись труднощів, не засмучуватись, не втрачати оптимізму, працювати, навчатись – і слава вас обов’язково знайде».

Вікторія Коленко, прес-служба НУЦЗУ, фото - Вікторії Коленко, Ігоря Котова