Скільки непередбачуваних ситуацій трапляється щодня з кожним із нас. Щастя, якщо вони незначні і не шкодять нашому здоров’ю…А якщо – навпаки…і вирішується доля за лічені долі секунди…

Так сталося, що перебуваючи у канікулярній відпустці у рідній Макіївці, другокурсник факультету оперативно-рятувальних сил Національного університету цивільного захисту України Олександр Ратієв, 5 травня разом зі своїми рідними збирався відвідати храм: подія сталася якраз у Великодній день. Ніщо не передвіщало небезпеки – вранішнє сонечко тільки-но пробуджувало людей і природу. Близько сьомої години ранку Олександр почув голос матері – та швидко говорила, що в сусідньому будинку напроти по проспекту Генерала Данилова, 30 сталася пожежа. Хлопець вибіг надвір і побачив перелякану жінку, яка благала допомоги. Від неї Сашко взнав, що у квартирі, де вже вирував вогонь, залишилась її сусідка - хвора старенька. Жінка майже не рухалась, тому самостійно вибратись із пастки була не в змозі. Недовго думаючи, Олександр разом зі своїм другом дитинства Сергієм кинулись до палаючої квартири, розташованої на 3-му поверсі. Вогонь настільки розбушувався, що перекинувся на поверх вище. «Найнебезпечнішим було те, - говорить Олександр, - що міг спалахнути газовий стояк». Тоді товариші вирішили негайно евакуювати жителів будинку – над квартирою, що спалахнула, збоку та під нею знаходились маленькі діти. Сашко скомандував, аби дорослі не панікували, зібралися, взяли дітей, цінні речі та вийшли зі своїх помешкань. Водночас він та сусід палаючої квартири стали виламувати двері квартири, де знаходилася старенька. «У голові була єдина думка, - пригадує курсант, - хоч би не вибухнула розпечена газова труба…». З квартири валив дим, що виїдав очі і пік легені, нестерпний сморід огортав сходові клітини будинку. Лише з четвертої спроби вдалося увійти до палаючої квартири. «Відразу пригадав усе, що вивчав в університеті, - говорить Олександр, - як поводити себе у даній надзвичайній ситуації». Не вагаючись ні на секунду, майбутній рятувальник пішов у вогняну пастку першим, слідом за ним – його друг Сергій. Раптом Сашко почув чиєсь шепотіння. Він виявив жінку: поранена склом бабуся лежала на долівці біля дивану, ближче до виходу. Саме в цей момент став сильно вирувати вогонь, вилітати скло. Навпомацки хлопець пробрався до жінки та разом із товаришем виніс її із квартири. Надворі на постраждалу вже чекала карета швидкої допомоги. Повернувшись до місця пригоди, курсант Ратієв знеструмив квартири на сходовій клітині будинку та убезпечив доступ газу. Загасити вируючий вогонь, що охопив майже 50 квадратних метрів помешкання, своїми силами було просто неможливо. Це зробили пожежні, що прибули до місця пригоди.
Скромний і сором’язливий, Сашко не відразу усвідомив, що скоїв героїчний поступок. Проявивши сміливість і рішучість, курсант Ратієв врятував життя старенькій бабусі. Відомо, що на цей час вона перебуває у реанімації.

Безкінечно вдячні своєму рятівникові мешканці будинку № 30 по проспекту Генерала Данилова. У листі до керівництва Національного університету цивільного захисту України, де навчається курсант Олександр Ратієв, вони зазначають, що далеко не кожний із сучасної молоді так вчинив би. Сашка знають з дитинства – скромний, сором’язливий, добре вчився. І те, що у випадку надзвичайної ситуації цей хлопець зміг так чітко і своєчасно організувати дорослих, ніхто навіть і подумати не міг. «Не розгубився, не злякався, - пишуть у своєму листі Дуюн Т.В., Романова А.Н, Скрипник Д.В., - значить, знає, значить, уміє, значить, навчається недарма».

Такий він, Олександр, порядний і благородний, відчайдушний і сміливий. Він не міг поступити інакше – це його покликання.
Вікторія Коленко, прес-служба НУЦЗУ, фото – Ігоря Котова.