Подія сталася 8 Березня. Саме цього дня старший черговий комендант відділу організації служби Національного університету цивільного захисту України майор служби ЦЗ Олексій Щербак та четвертокурсник факультету оперативно-рятувальних сил Ігор Шалімов зранку вирішили купити квіти своїм коханим, аби привітати їх із Жіночим святом. Йдучи вулицею Соціалістичною, молоді хлопці побачили дим із вікна квартири 15-го поверху. Стурбовані, вони кинулись до під’їзду. Можливо, комусь потрібна допомога, в обох майнула думка. Вони не помились…Діставшись 15-го поверху, майор Щербак та курсант Шалімов побачили,як із дверей однієї з квартир валить їдкий дим, а схвильовані та налякані сусіди намагаються самотужки їх відкрити. «Треба було діяти негайно. – говорить Олексій. - Зламавши двері, ми ринули у квартиру. Дим заважав рухатись. Навпомацки я наткнувся на тіло. Разом із Ігорем ми винесли чоловіка, який нескладно щось намагався сказати, але не міг…Сусіди, відчувши запах гару, заходились допомагати нам, виносячи воду із своїх квартир, аби загасити невелике полум’я». Тоді Олексій викликав пожежних та швидку. «Олексій Чередниченко, так звали постраждалого чоловіка 62 років, - пригадує очевидець подій, сусід Анатолій Воробйов, - давно веде асоціальний спосіб життя. Полюбляє добряче випити, запалити у ліжку цигарку…Це не перший випадок. Тоді всі сусіди приходили на допомогу одинокому чоловікові. А того дня і хлопцям довелось ліквідувати наслідки надзвичайної події. І спрацювали вони на «відмінно». Хочеться сказати великі слова вдячності Олексієві та Ігореві - ми б задихнулись. Вони справжні спеціалісти, справжні чоловіки. Університет готує справжніх фахівців своєї справи». Наразі постраждалий перебуває в одній із міських лікарень.

Мабуть, неспроста ці молоді, скромні на вигляд чоловіки, обрали одну із найскладніших, але найблагородніших професій – рятування життя і здоров’я людей від вогню та наслідків надзвичайних ситуацій. Як стверджують обидва, не могли вчинити інакше. Це – поклик серця.

Вікторія Коленко, прес-служба НУЦЗУ, фото – Ігоря Котова