Маршрут автоколони ПТШ проходив через міста: Чугуїв-Куп’янськ-Сватово-Старобельськ-Калач-Урюпінськ-Новохоперськ-Балашов-Ртищев-Сердобськ-Пенза. Далі про те, як працював наш навчальний заклад, коли розпочалась війна. Коли 22 червня спалахнула Велика Вітчизняна, у цей же день весь особовий склад нашого навчального закладу (на 22 червня 1941 року сьогоднішній Національний університет цивільного захисту України значився - Курси удосконалення командного складу міської пожежної охорони НКВС СРСР, а у липні 1941 КУКС МПО було реорганізовано у 3-ю пожежно-технічну школу НКВС СРСР)було зібрано за тривогою і переведено на казармене положення. За Розпорядженням Москви від слухачів Курсів прийняли заліки і відправили за місцями служби. Також, згідно Розпорядження, треба було негайно прийняти дії щодо укомплектації вже ПТШ № 3 перемінним складом и приступити до занять. Було сформовано два дивізіони по 130-150 чоловік кожен, а з дівчат, які також прибули згідно до рознарядки (50-60 жінок), сформовано 2 взводи. У пожежно-технічний школі формується комсомольський протипожежний полк для боротьби з пожежами від запальних авіабомб під час повітряних налетів фашистів, а також масово формувались протипожежні ланки унітарних команд  протиповітряної оборони. У ті часи пожежна охорона Харкова і наша ПТШ проводила величезну роботу з ліквідації пожеж, які траплялись під час повітряних налетів. Одразу після начальної тактичної підготовки навчальна пожежна команда ПТШ була уключена на бойове чергування, а також розпочала виїзди на всі крупні пожежі у Харкові. Крім цього, із наближенням фронту на базі унітарних протипожежних команд (УПК) біла сформована рятувальна команда, на озброєнні якої було два вантажних автомобілі, укомплектованих різними рятувальними засобами і необхідними інструментами.

Із другої частини серпня 1941 року розпочались масові налети ворожої авіації на Харків, які приводили до виникнення багатьох значних пожеж, у ліквідації яких брав активну участь особовий склад нашої школи. Всеволод Петрович Харченко, який працював начальником пожежно-профілактичного цикла у 1939-1949 рр., у своїх спогадах пише: «Особенно запомнилось 16 сентября 1941 года, корда на Харьков было довершено несколько массированных налетів фашист ской авиации. В этот день от фугасных и зажигательных авиабомб одновременно возникло болем 220 пожаров. Небольшие пожары были ликвидированы формированями МПВО, а около 50 пожаров – потушены пожарными подразделениями гарнизона и нашей ПТШ. Караулу УПК приходилось ехать с одного пожара на другой, не заезжая в школу. Особенно заповнились пожары во Дворце пионеров, ДК Красной армии, в гостинице Астория, на станции Основа, на чулочной фабрике по улице Державинской, на Авиазаводе, на заводе ФЭД, на Тракторном заводе, во Дворце Труда». Водночас із гасінням пожеж для ліквідації наслідків ворожих бомбардувань залучалась і рятувальна команда ПТШ. Із спогадів полковника Харченка В.П.: «Нашу спасательную команду вызвали для проведения спасательных работ в разрушенном доме на Московском проспекте возле реки Харьков. На месте мы увидели ужасную картину: жилой дом от вражеской бомбы был сильно разрушен, на развалинах и уцелевших частях междуэтажных перекрытий лежали трупы. Из завалов и сохранившихся частей здания доносились стоны, крики, зов о помощи. Курсанты были в оцепенении от ужаса, и только ценой невероятных моральных, физических и психологических усилий удавалось выносить раненых, оказывать им доврачебную помощь и передавать медслужбе, выносить трупы, собирать останки погибших в специальные ящики…»

 

 

 

 

 

 

 

У вересні 1941 року Державний Комітет Оборони прийняв рішення про евакуацію  на північ та схід СРСР першої черги промислових підприємств Харкова. Із вересня до жовтня, до вторгнення фашистських військ до Харкова, з міста і області було евакуйовано 70 великих промпідприємств союзного і республіканського значення, 24 науково-дослідних заклади і 25 навчальних. Курсанти ПТШ надавали допомогу при завантаженні архівів, документів, різноманітного майна, державних цінностей. Пожежно-технічна школа і сама готувалась до евакуації. Всі курсанти були розподілені по взводам згідно штату військового часу та екіпіровані, призначені командири і замполіти. Для організації і проведення евакуації весь особовий склад було розподілено на дві частини. Перша частина евакуйовувалась пішим строєм згідно спеціально розробленого маршруту на Чугуїв і далі на кінцевий пункт до Пензи. При цьому передбачалось, за можливістю, використовувати різні види транспортних засобів. Друга частина евакуйовувалась транспортними засобами у складі автоколони, де було: 2 автобуси, 3 вантажних автомобілі, 2 легковика, один санітарний і 17 пожежних машин. Треба зазначити, що на той час евакуації, пожежні машини Полтавської і Сумської областей направлялись у розпорядження ПТШ-3 НКВС СРСР. На машини завантажили майно школи, документи, провізію, запас пального, розподілили курсантів та призначили відповідальних. Автоколоні маршрутом просуватися було вкрай важко – на мостах були затори транспорта військових підрозділів, які прямували на фронт, біженці, які йшли на схід. Крім того, дороги були перевантажені військовою технікою і транспортом. Використовували об’їзні дороги, як правило, грунтові, розмиті дощами і розбиті машинами. Негода, труднощі, ворожі обстріли та налети вкрай уповільнювали рух. Закінчувались запаси харчів і пального, але вони де-не-де поповнювались. У середині листопада автоколона ПТШ № 3 прибула до Пензи. Коли зустрілися обидві частини особового складу школи, всіх відправили до Свердловська. Там і розпочались планові заняття в ПТШ із строком навчання 11 місяців…

Таким було життя нашого навчального закладу за часів початку Великої Вітчизняної війни. Слідкуємо разом за хронікою подій університету.

Довідка сектора зв’язків з громадськістю та ЗМІ:

Україна заплатила за свою свободу, за право жити на рідній землі більше ніж десятьма мільйонами життів своїх синів і дочок. Тисячі харків'ян не повернулися з кривавої війни.

 Ми завжди пам’ятаємо про великий подвиг солдата-визволителя. І ця пам’ять довічна. Саме воїнам - визволителям, від щирого серця завдячуємо свободою та мирним небом, тим, що сьогодні можемо жити у мирі, ростити дітей, радіти успіху у досягненні мети, посміхатися сонцю.

   Грядущі покоління у вічному боргу перед визволителями за обірвану війною юність, за зразки мужності, самопожертву, які проявлені в боях за рідну землю. Світла і вічна пам'ять загиблим воїнам! Честь і слава живим героям!»

     3 8 березня по 28 жовтня 1944 року радянськими військами була здійснена Карпатська операція, яка закінчилась вигнанням фашистів з Карпат. В жовтні 1944 року уся етнічна територія України була звільнена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лариса Кошеварова

Національний університет цивільного захисту України               

Фото – архів Харківського історичного музею