26.11.2022

Науково-освітній портал навчальних закладів Державної служби України з надзвичайних ситуацій
http://www.edu-mns.org.ua

RSS

Новини навчальних закладів

23.09.2006
НУЦЗУ

Харківські рятувальники пам’ятають своїх перших вчителів

Напередодні Дня працівників освіти полковник Юрій Сенчихін зустрівся із своєю першою вчителькою. Вони не бачились майже 40 років.

Зустріч їх була хвилюючою та жалісливою до сліз. Учительська Харківської загальноосвітньої середньої школи № 28 занурилась у повне мовчання, коли полковник Сенчихін та Валентина Яківна побачились. Серед тиші слова Валентини Яківни здавались легкими та простими: «Юра. Юрочка Сенчихін. Я тебе впізнала. Як ти, синок?»- запитала вчителька тихо й спокійно. Слова її були по-материнськи ніжними, але чомусь стиснулось серце не тільки у колишнього учня, а й в усіх присутніх. Здалося, що сорок років не бачились син із матір’ю, а тривала розлука скаламутила розум і хотілося просто мовчати, просто не зводити погляд. «Валентино Яківно, вибачте мене. Замотався. Знаю про свою вину. Дорога моя вчителько, найкраща моя. Я пам’ятаю всі ваші уроки, наставляння і навіть Ваше «Юрка, не крутись», «Сенчихін, не розмовляй», - сказав Юрій Миколайович. Миттєво ці слова перетворили полковника Сенчихіна на учня, який стояв перед вчителями в учительській. І лише знайомий до болю голос перервав спогади Юрія. До Валентини Яківни підійшов молодий хлопець. Максим Сенчихін, син Юрія Миколайовича, взнавши про зустріч батька з першою вчителькою, вирішив стати її свідком. «Шановна Валентино Яківно! Я багато про Вас чув від батька, а тепер ще й побачив. Мій батько – справжній офіцер, турботливий батько, достойний сім’янин і любимий дідусь. У цьому велика й Ваша заслуга. Я знаю: те, що з перших днів вкладає учитель стає фундаментом всього його життєвого шляху. Для мене з дитинства батько був прикладом, тому я вирішив присвятити себе рятувальній справі.» 

Полковнику Сенчихіну довелося бути присутнім на уроці, посидіти за тією партою, за якою колись навчавсь, навіть вийти до дошки та, як справжньому учневі, написати дещо українською мовою. Потім був урок фізкультури. Відмінні показники виявив колишній учитель у свого вихованця. І сьогодні, обіймаючи посаду начальника факультету оперативно-рятувальних сил, Юрій Миколайович не забуває ті «ази», які засвоїв змалку. Ось такою радісною і водночас хвилюючою була зустріч через 40 років.

Пам’ятають про нас перші вчителі. У свою чергу, ми не повинні забувати їх.

Прес-центр університету

http://nuczu.edu.ua

Повернутися до списку новин


© 2004-2022 EDU-MNS.org.ua