08.12.2022

Науково-освітній портал навчальних закладів Державної служби України з надзвичайних ситуацій
http://www.edu-mns.org.ua

RSS

Новини навчальних закладів

30.01.2006
НУЦЗУ

«Те, що я побачив, спустившись під воду, мало нагадувало літак...”

Три тижні пройшло після падіння літака Hawker HS-125 на околиці міста Харкова, а причини аварії залишаються невідомими.

Останніми словами, що були почуті авіадиспетчерами від пілота стали - «До посадки готовий». Через кілька хвилин, 2 січня о 10.15 легкий літак бізнесу-класу Hawker HS-125 повинний був приземлитися в аеропорті «Харків». Однак зв'язок із машиною раптово урвався, а сама вона зникла з екранів радарів. Літак знайшли у Комсомольському озері. Три кілометри залишилось до аеропорту. На борту був лише екіпаж – два пілоти і бортпровідниця. Усі вони загинули.

За словами очевидців, літак летів із сильним шумом, низько нахиливши одне крило. За кілька секунд до аварії він почав зливати паливо (це обов'язкова процедура, що виконується перед аварійною посадкою – аби знизити ймовірність вибуху), потім різко пішов на зниження, зачепився випущеними шасі за огорожу будинку, плиском ударився об землю, спалахнув і, вже розвалюючись на частини, пішов під кригу водоймища.

На місце трагедії відразу прибули аварійно-рятувальні служби ГУ МНС України в Харківській області та аеропорту, правоохоронні та медична служби, черговий караул навчальної пожежно-рятувальної частини Академії цивільного захисту України, керівництво та викладачі навчального закладу. Місце події виглядало моторошно: обвуглілі стовпи дерев, сильний запах гару, розкидані на березі уламки. Над озером виднілася тільки частина хвоста літака. У прибережних очеретах знайшли покалічені тіла чоловіка і жінки, напевно, викинуті під час удару літака об землю...

 

Як повідомили у Східному регіональному координаційному центрі авіаційних робіт з пошуку і порятунку МНС України, літак, що розбився, виконував рейс «Шереметьєво – Харків». Тут він повинен був узяти групу туристів і відвезти їх у Францію. До речі, за словами харківського підприємця Юрія Сапронова, який замовляв цей рейс для своїх рідних і друзів, одним із пасажирів літака Hawker HS-125 повинен був стати син харківського мера Олексій Шумілкін. Літак було орендовано у московської авіакомпанії «АВКОМ». Відповідно, й екіпаж літака складався з москвичів.

За даними сторони, що відправляє, у момент аварії на борту повинен був знаходитись тільки екіпаж – командир Максим Дубівка, другий пілот Сергій Шклянніков і бортпровідниця Юлія Еремеєва (усім їм було біля 30-ти років). Другий пілот і стюардеса після катастрофи залишилися лежати на березі озера. Командир же виявився на дні разом з літаком.

Слід зазначити, що операція на Комсомольському озері велася 3 і 4 січня, проходила в атмосфері суворої таємності, під пильним захистом міліцейського оточення.

Найвідповідальніша частина операції випала команді харківських водолазів – за два дні вони провели під кригою озера в цілому 16 годин. Їм випало спочатку зробити відеозйомку літака, що потонув, потім знайти тіло загиблого пілота, а потім підняти з дна всі частини машини. Незважаючи на те, що до робіт були залучені найдосвідченіші фахівці (за плечима в кожного з них не менше п'ятнадцяти років стажу і чотирьох тисяч підводних годиноробіт), водолази визнають – це була одна із найскладніших операцій у їхній практиці.

- За сукупністю факторів, ці роботи були дуже складними, - визнає професійний водолаз і викладач кафедри пожежної та аварійно-рятувальних робіт Академії цивільного захисту Валерій Бондар. – Приходилося працювати під льодом, при відсутності видимості, сильно захаращеному ґрунті з великими відкладеннями мулу, високої (до півтора метрів) і густої рослинності, у воді з температурою усього +2 градуси. У таких екстремальних умовах потрібно було знаходити необхідні об'єкти, досліджувати їх і акуратно „стропити”, щоб підйомний кран міг без перешкод витягти їх на берег. Так при цьому ще потрібно було не забувати про власну безпеку, адже гострі уламки літака і численні проводи, що стирчать, запросто могли серйозно зашкодити систему життєзабезпечення.

Підводна розвідка зайняла біля півтори години. Розкидані по дну частини літака знімалися спеціальним герметизованим відеомонітором, з'єднаним кабелем з телевізором і відеомагнітофоном на землі. Таким чином, фахівці, що знаходилися в кунзі на березі озера, могли бачити те ж, що і водолаз, що пересувався по дну.

- Те, що я побачив, спустившись під воду, мало нагадувало літак. Більше всього це було схоже на розкриту консервну банку: відносно цілий низ і начисто знесений верх, - розповідає Бондар. – Можна було впізнати тільки хвостову частину. Все інше - купа уламків, з'єднаних обривками комунікацій. Зрозуміло, що залишитися живим у такій аварії було просто неможливо.

На пошуки тіла командира екіпажу багато часу не пішло – пілот лежав на дні поруч з тим, що залишилося від літака. Після того, як загиблого винесли на берег, приступили до витягу частин літака. З дна піднімалося абсолютно все, що мало відношення до літака: від уламків, розміром із сигаретну пачку, до відносно цілої фюзеляжної частини, довжиною біля десяти метрів.

Незабаром у залишках корпуса літака знайшли головний предмет, здатний пролити світло на причини аварії - так звану „чорну скриню” (яка, насправді, не чорного, а жовтогарячого кольору). А от з пошуком деяких частин довелося помучитися. Наприклад, довго не могли знайти ліве крило. Потім з'ясувалося, що від нього  нічого не залишилося: ударом крило рознесло в дрібні уламки.

Другого дня на водолазів чекала особливо кропітка робота – прочісування підводної території в пошуках невеликих деталей на ділянці розміром приблизно 100 на 30 метрів. Для того, щоб відвезти з місця події всі зібрані уламки літака, треба було три Камази.

В оцінці ситуації, розрахунку сил та засобів з організації аварійно-рятувальних робіт, збору уламків та частин потерпілого катастрофу літака брали участь начальник кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт полковник внутрішньої служби Вадим Аветісян, начальник кафедри спеціальної підготовки підполковник внутрішньої служби Віталій Барбашин, доцент кафедри пожежної та аварійно-рятувальних робіт Юрій Сенчихін, викладачі цієї ж кафедри Валерій Бондар та Сергій Кулаков.

Як зазначив, ректор академії полковник внутрішньої служби Володимир Садковий, представники навчального закладу вперше брали участь у надзвичайній ситуації такого роду, було проведено фото та відеозйомку з використанням апаратури для підводних зйомок. Ректор наголосив, що у подальшому це буде використовуватись у навчальному процесі з метою вивчення, аналізу надзвичайних ситуацій при падінні літаків.

Зараз усі зібрані деталі проходять експертизу, що повинна визначити, що стало причиною аварії.

В.В.Коленко, нач сектора зв’язків з громадськістю та ЗМІ

http://nuczu.edu.ua

Повернутися до списку новин


© 2004-2022 EDU-MNS.org.ua