Скільки б не минуло часу, великий День Перемоги назавжди залишається для всіх нас Днем пам’яті, скорботи по загиблих та шани наших дорогих ветеранів. У ці весняні святкові дні проходять зустрічі, мітинги на честь вшанування дорогих нам людей.

Так, в Академії цивільного захисту України 4 і 5 травня радо зустрічали колишніх фронтовиків. Їхні спогади про страшні часи Великої Вітчизняної війни, напевно, надовго залишаться в пам’яті. Зворушливо пройшла зустріч курсантів 2 курсу факультету наглядово-профілактичної діяльності із ветераном тилу, на сьогодні – професором кафедри організації пожежно-профілактичної роботи та дізнання Володимиром Палюхом. Війна застала його шестирічним хлопчиком, він – „дитя” війни, але добре пам’ятає прихід фашистів до рідного села, пам’ятає вибухи бомб, пам’ятає, як попереджав дівчат тікати, коли фашисти відправляли їх до Німеччини, пам’ятає, як проводжали батька на війну... Говорив Володимир Палюх і про те, що сьогодні втрачає свою цінність дух патріотизму, такі священні речі, як окроплені потом і кров’ю в боях медалі та ордени, сьогодні продаються і купляються. Це справжнє блюзнірство і справжня проблема, яку не можна замовчувати.

З кожним роком, на жаль, ветеранів стає все менше і менше – таке швидкоплинне життя. Але пам’ять про ті героїчні події і подвиги повинна жити в віках. Це найкраща школа життя для нас, прийдешнього покоління, невмирущий приклад для тих, хто сьогодні будує і захищає нашу державу.

У клубі академії 5 травня зібралося десять ветеранів. Це полковник внутрішньої служби у відставці Іванніков Валентин Прокопович, який розпочав службу у Радянській Армії на початку Великої Вітчизняної війни курсантом 2-го учбового автомобільного полку у м. Кузоватово, Ульяновської області (1941-1943). Після навчання був направлений у діючу армію. З листопада 1943 р. по лютий 1944 р. брав участь у боях у складі 1714-го зенітно-артилерійського полку 1-го Прибалтійського фронту. Валентин Прокопович Іванников був нагороджений медаллю “За перемогу над Німеччиною”; старшина внутрішньої служби у відставці Толстоносов Анатолій Андрійович, який п’ятнадцятирічним юнаком добровільно пішов на фронт і був зарахований сином полку, із особовим складом 614-го зенітно-артилерійського полку він пройшов шляхами війни, брав участь у бойових діях до травня 1945 року, нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня; полковник у відставці Кмета Олексій Степанович, який у 1943 році був призваний до лав Радянської Армії, пройшов усю війну у складі 33-го кавалерійського полку 17-ої кавалерійської дивізії, воював на 1-му та 2-му Білоруських фронтах., за бойові дії на фронтах Великої Вітчизняної війни був нагороджений медалями “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За взяття Берліну”, “За визволення Варшави”; полковник внутрішньої служби у відставці Палюх Володимир Григорович – ветеран тилу; старшина у відставці Лапін Юрій Тимофійович, який з грудня 1943р. по січень 1945р. перебував у складі партизанського загону в народно-визвольній Армії Югославії, а з березня 1945р. по травень 1945р. брав участь у Великій Вітчизняній війні, за участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками був нагороджений медалями „За перемогу над Німеччиною”, „За бойові заслуги”; полковник внутрішньої служби у відставці Черкашин Іван Михайлович з 1941 по 1943р. знаходився на окупованій німцями території у місті Красноармійськ разом зі своїми батьками, будучи юнаком, до закінчення війни працював у тилу, виконуючи різноманітні роботи.Напередодні свята Великої Перемоги вони зустрілись із курсантами та студентами. Для них було організовано святкову літературно-музичну композицію «Пам’ятай війну», солдатську кашу та фронтових 100 грам.

Сектор зв’язків з громадськістю та ЗМІ